Земельна реформа на півдорозі: час грає проти нас

Для повноцінного запуску земельної реформи потрібно ухвалити ще кілька законопроєктів та майже п’ятдесят підзаконних актів. Що зроблено і що не зроблено? В колонці Тимофія Милованова для Економічної правди 

Коротко

 1. Реформа не обмежується вже прийнятими законопроектами. Потрібно ще прийняти кілька законопроектів, які впорядкують управління землею та доступ до фінансування малим та середнім фермерам. Без цих законів знов виграють більші гравці на ринку (несправедливо) та буде зловживання землею на місцевому рівні (неприйнятно). 

2. Одних законів мало, потрібно також прийняти шалену кількість постанов Кабінету Міністрів, щоб ці законом запрацювали. Приблизно по дві постанови на тиждень. 

3. Ми відстаємо по часу. Є ризик, що реформа завалиться. Різні точки зору різних політичних сил, учасників ринку, та суспільства на реформу ринку землі продовжують уповільнювати прогрес. Потрібні продовжувати показувати лідерство і чітко координувати дії. 

Більш розлого

Ухвалення Закону про обіг земель сільгосппризначення на початку цього року стало історичною подією для України. Нарешті конституційні права землевласників будуть повністю відновлені, а розвиток аграрного сектору зможе перейти на вищу траєкторію розвитку. Проте земельна реформа не обмежується лише одним законом про обіг, а «Земельний пакет» реформ налічує близько десяти законів та законопроєктів, комплексу заходів з підвищення прозорості управління земельними ресурсами та майже п’ятдесяти підзаконних актів. Усе це потрібно встигнути зробити за зовсім невеликий проміжок часу, який залишається до відкриття ринку купівлі-продажу земель сільгосппризначення. Оціночно, в середньому потрібно приймати по дві постанови на тиждень. Критично важливо мобілізувати та посилити координацію дій відповідних державних органів, програм технічної допомоги та громадянського суспільства у вчасній розробці, ухваленні та імплементації земельного пакету реформ на благо всієї України.

Що зроблено?

Хоч і в дещо обрізаному вигляді, все ж таки ринок обігу сільгоспземель буде запущено в липні наступного року, а з 2024 року він зможе запрацювати вже наповну. Для сільського господарства та економіки країни – це можливість залучення додаткового фінансування, створення продукції з доданою вартістю, збільшення продуктивності підприємств.

За рахунок запуску ринку на повну потужність вийде кредитування під заставу сільгоспземлі (а це фактично 70% всієї території країни – колосальний невикористаний фінансовий ресурс). Для порівняння, ринок кредитування під заставу сільгоспземель в США на сьогодні це 280 млрд дол США,або 770 дол США на 1 га сільгоспземель, а в нас – фактично нуль. Дивно, що по продуктивності ми лише в три рази відстаємо від аграрного сектору США.

Суттєві кроки на шляху до запуску ринку вже зроблені. Парламент проголосував «антирейдерський закон», що автоматизує обмін інформацією між реєстром прав і земельним кадастром, зобов'язує оцифровувати і заносити до реєстру прав інформацію на паперових носіях, реєструвати ціни транзакцій із землею. У квітні ухвалено Закон «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», що відкриває вільний доступ до даних земельного кадастру і забезпечує обмін інформацією між реєстром прав та кадастром.

Верховна Рада врегулювала питання встановлення меж громад, просторового планування їх територій та скасувала необхідність розробки кількох споріднених за змістом видів містобудівної документації та документації із землеустрою.

Дуже важливим стало ухвалення парламентом законопроекту №3295 щодо функціонування Державного аграрного реєстру та удосконалення державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Цей закон запроваджує інноваційний інструмент кращого доступу до програм державної підтримки (особливо для малих сільгоспвиробників) та прозорого використання коштів цих програм

Що залишилося зробити?

Разом з тим, попереду ще багато роботи як у депутатів, так і в урядовців. Нижче публікую перелік законопроєктів, які потрібно приймати терміново:

1) «Дерегуляційний та децентралізаційний» законопроект №2194 ухвалений у першому читанні. Він спрощує процедури передавання земель, децентралізує управління землями, передає державні землі за межами населених пунктів у комунальну власність громад та передає функції контролю Держгеокадастру відповідним місцевим органам.

2) «Аукціонний» законопроєкт №2195, ухвалений в першому читанні, запроваджує прозорий процес земельних електронних аукціонів та зобов'язує продавати державні та комунальні землі винятково через такі аукціони.

3) «Гарантійний» законопроєкт  №3205-2 про створення та діяльність Фонду гарантування кредитів, який вкрай необхідний для покращення доступу малих сільгоспвиробників до кредитування, у тому числі для купівлі сільгоспземлі.

4) «Приватизаційний» законопроєкт №3012-2, який встановлює принципи та формулу розподілу земель при приватизації сільгоспугідь державних та комунальних підприємств.

Ухвалені закони потребують розробки, узгодження та імплементації близько п'ятдесяти підзаконних актів (як то порядки ведення та функціонування),  і все це потрібно встигнути зробити за зовсім невеликий проміжок часу, який залишається до відкриття обігу земель сільгосппризначення. Тобто в середньому потрібно приймати по дві постанови на тиждень і це дуже амбітні цілі. Без додаткової мобілізації зусиль, злагодженої роботи та міжвідомчої співпраці відповідних державних органів, технічної підтримки донорів та контролю з боку громадянського суспільства, важко буде вчасно відпрацювати все належним чином, час наразі не на нашому боці. І якщо реформа буде провалена, то ми всі будемо винні, що не використали шанс на розвиток однієї з головних галузей країни.