Сьогодні Антимонопольний комітет України взявся за виробників цукру і розпочав справу проти групи компаній «Астарта» та ТОВ «Радехівський цукор» за ознаками антиконкурентних узгоджених дій на ринку первинної реалізації білого цукру/ Не знаю, чи насправді є тут ознаки узгоджених дій, цікаво буде слідкувати за розвитком ситуації. Але точно можна сказати, що зараз (і раніше) споживачі цукру (і харчовики і звичайні споживачі) «сплачують» за особливо жорсткий протекціонізм української цукрової галузі. На графіку нижче я зібрав ціни, щоб продемонструвати в чому справа. Отже декілька важливих з моєї точки зору моментів:
1) Цукрова галузь – найбільш захищена галузь в агропромисловому комплексі України. Цукор з тростини дешевше виробити ніж цукор з буряка, тому вже історично цукровий ринок України схожий на фортецю за 50% муром імпортного мита. Є ще квота на 260 тис цукру сирцю, який можна ввести за 2%го мита. Але статистика свідчить, що з імпортом та ліцензіями на імпорт є проблема десь з 2011 року – імпорт був по нулях. Та й імпортери кажуть, що не так то вже й просто рафінувати на українських цукрозаводах цукор-сирець. Таким чином, маємо свій ізольований ринок всередині країни. Тому в роки, коли є гарний врожай буряка та, відповідно, гарне виробництво цукру, то всередині країни достатньо власного цукру для задоволення внутрішнього попиту (на рівні біля 1,3 - 1,4 млн тон) і навіть для експорту. Ну і ціни більш-менш ок (див Рис нижче), хоча вони все ж таки вище, ніж могли бути (розрахунково десь на 2-4 грн/кг, в залежності від року). А от коли з врожаєм буряків і виробництвом цукру погано, як в 2013 році, то тоді ціни «стріляють» вгору (див Рис нижче), але простір до зростання обмежується 50% митом (пунктирна лінія). Цього ж року врожай гірше за минулий і виробництво «на грані фолу». Якщо АМКУ звітує, що виробництво впало на 22%, то це означає що виробили десь 1,26 млн т, - недостатньо для задоволення внутрішнього попиту. Тому, відверто кажучи, не надто і дивно, що ціни злетіли вгору «не по ринку» - відбувається певне повторення сценарію 2013/14 маркетингового року.
2) Що робити? Очевидно, що потрібно налагоджувати імпорт (хоча б рамках імпортної квоти) та спрощувати/пришвидшувати видачу ліцензій, щоб пом’якшити цінові шоки. Але очевидно, що ринок потрібно лібералізовувати і відкривати до зовнішньої конкуренції, не може все населення України «скидуватись» на існування неефективної галуззі. Тільки відкрита до конкуренції галузь може підштовхнути власну модернізацію та розвиток.
1) Цукрова галузь – найбільш захищена галузь в агропромисловому комплексі України. Цукор з тростини дешевше виробити ніж цукор з буряка, тому вже історично цукровий ринок України схожий на фортецю за 50% муром імпортного мита. Є ще квота на 260 тис цукру сирцю, який можна ввести за 2%го мита. Але статистика свідчить, що з імпортом та ліцензіями на імпорт є проблема десь з 2011 року – імпорт був по нулях. Та й імпортери кажуть, що не так то вже й просто рафінувати на українських цукрозаводах цукор-сирець. Таким чином, маємо свій ізольований ринок всередині країни. Тому в роки, коли є гарний врожай буряка та, відповідно, гарне виробництво цукру, то всередині країни достатньо власного цукру для задоволення внутрішнього попиту (на рівні біля 1,3 - 1,4 млн тон) і навіть для експорту. Ну і ціни більш-менш ок (див Рис нижче), хоча вони все ж таки вище, ніж могли бути (розрахунково десь на 2-4 грн/кг, в залежності від року). А от коли з врожаєм буряків і виробництвом цукру погано, як в 2013 році, то тоді ціни «стріляють» вгору (див Рис нижче), але простір до зростання обмежується 50% митом (пунктирна лінія). Цього ж року врожай гірше за минулий і виробництво «на грані фолу». Якщо АМКУ звітує, що виробництво впало на 22%, то це означає що виробили десь 1,26 млн т, - недостатньо для задоволення внутрішнього попиту. Тому, відверто кажучи, не надто і дивно, що ціни злетіли вгору «не по ринку» - відбувається певне повторення сценарію 2013/14 маркетингового року.
2) Що робити? Очевидно, що потрібно налагоджувати імпорт (хоча б рамках імпортної квоти) та спрощувати/пришвидшувати видачу ліцензій, щоб пом’якшити цінові шоки. Але очевидно, що ринок потрібно лібералізовувати і відкривати до зовнішньої конкуренції, не може все населення України «скидуватись» на існування неефективної галуззі. Тільки відкрита до конкуренції галузь може підштовхнути власну модернізацію та розвиток.
No comments:
Post a Comment