Біла книга Стратегія розвитку земельних відносин в Україні

Ринок купівлі продажу сільгоспземлі на носі, запуск з 1го липня. Що робити до і після цього рубікону? відповідь - в Білій книзі Стратегія земельних відносин, яку сьогодні презентували на Земельному форумі Україна 2030. Тут укр та english  версії, а також трансляція  презентації

В очікуванні ринку сільгоспземель вартість землі зросла в 4 рази за останні 5 років

В економіці є така річ як формування очікувань та реакція на них. Очікування про скасування мораторію значно підвищились після Революції гідності із певним пожвавленням та реформістськими намірами/заявами Президента Порошенка та його Урядів. Справжнього імпульсу земельна реформа отримала із Президентом Зеленським. До Революції гідності особливих серйозних розмов про скасування мораторію не велось. Тому до 2015 року вартість землі йшла «по ринку» або відповідала динаміці продуктивності в сільському господарстві (додана вартість на га), як основному визначальному фактору ціни на с/г землі – див Рисунок нижче. За вартість я беру вартість оренди – справжньої ринкової ціни, бо нормативно-грошова оцінка – це штучна і не ринкова вартість. Звичайно, вартість оренди була занижена в декілька разів (переважно через мораторій), але динаміка була «по фундаментальним чинникам». І ось тільки ринок відчув «серйозність» намірів з 2015 року, одразу це почало відображатись на ціні, і в гривнях вартість оренди підскочила аж в 4 рази, а в доларах – в майже 3 рази, хоча продуктивність далеко не мала такої динаміки.

Тому з липня не варто очікувати ніяких 1500 дол за га як певну середню ціну, я очікую, що вона має бути як мінімум 2500 дол за га (капіталізована вартість оренди – про деталі розрахунків можна познайомитись тут.

Про ціни на пальне та рішення Уряду

Цікаво було подивитись чи виправдані звинувачення Уряду мереж АЗС у необгрунтованому зростанні роздрібних цін на паливо і запровадження обмеження надбавки в 7 і 5 грн за літр. Графік нижче – мої швидкі прикидки на основі наявних даних Держстату, Світового банку та НБУ.

Отже трішечки пояснень:

Роздрібні ціни на паливо в Україні (бензин та дизель) – дані Держстату

Середня світова ціна на нафту – дані Світового банку

На основі світових цін на нафту, коефіцієнту перетворення ціни нафти в бензин та дизель, акцизу (0,213 євро/л) та ПДВ (20%) можна приблизно порахувати розрахункову вартість палива в Україні (без надбавки АЗС). В частині коефіцієну перетворення цін нафти в бензин/дизель, я взяв один до 1,3. Взагалі то можна 1 до 1,2, але плюс ще логістика, то взяв 1,3.

Поки що чотири висновки напрошується:

1) Обмеження надбавки в 5-7 грн за літр може зробити не вигідним реалізацію палива для мереж АЗС. Не даремно виходить вчора була відповідна заява OKKO щодо преміальних палив (див в коментарі)

2) Знаючи, що роздрібним цінам властива інертність (порівняно із оптовими), то для мене динаміка на графіку виглядає норм.

3) Як на мене, підстав розбиратись із цінами було більше в 2019 та 2020 роках, ніж зараз

4) Ну і взагалі, регулювати адміністративно націнки/ціни – це вкрай погана ініціатива, особливо на роздрібному ринку палив. Якщо вже і є підстави для цього, то це сфера компетентності Антимонопольного комітету України

Невже «злосні» неплатники податків переважно «із села»?

Вчора Кабмін опублікував новину про схвалення законопроекту про доволі контроверсійні зміни до ПКУ з метою «забезпечення збалансованності бюджету». Треба дочекатись самого тексту законопроекту, але добре що є презентація. Декілька рефлексій з цього приводу:

1.Знову податки/бюджет або фіскали ставляться вище інших цілей. Ну ніяк не можемо відійти від азаровщини. Дмитро Боярчук про це гарно написав  на Економравді. Податки – похідна від економіки. Навіть якщо Уряд і справді хоче підвищити податки і витрати бізнесу, ну треба це якось більш вдало формулювати, завуальованіше. А то так прямо в лоб.

2.Оцей слайд нижче з презентації Кабміну дуже турбує. 
 - Я читаю про те, що стосується ПДВ як: готуйтесь до проблем із поверненням, додатковими адміністративним кошмаром та витратами через невчасне повернення. 
- Мінімальне податкове зобов'язання з 1 га. Не можуть протягнути законопроекти 3131 та 3131д, то вирішили пхати через Уряд. І це в переддень запуску ринку землі. Зауважу, що я очікую, що від цієї норми постраждають в першу чергу малі фермери. Ось тут і дослідження і коментарі. Крім того, при запуску ринку землі малі фермери справді потребують більшої уваги, але ж не більшими податками. 
- Запровадження оподаткування земельних ділянок, які фактично використовуються без належного оформлення права власності та права користування. Наскільки я розумію, це і є ідея мінімального податкового зобов'язання. Навіщо це дублювати?

3. По цифрам якийсь дисбаланс виходить. На агропродовольчий сектор закладають біля 13 млрд грн додаткових надходжень, в той час як тільки 8 млрд грн з інших сектрів економіки. Невже всі «злосні» неплательщики податків «із села»?

4. І якось не побачив я в презентації «зусиль» Мініфіну по покращенню податкового адміністрування та підвещенню культури сплати податків – мяких форм «балансування» бюджету або того, на що саме звертає зараз увагу прогресивний світовий досвід

Освітлені дороги рятують

Всім, хто за кермом, така ситуація, певно, вкрай відома: вночі, в світлі фар відбивається знак наближення до пішохідного переходу, проїжджаєш його і мимоволі відпускаєш педаль газу і напружуєшся в очікуванні пішохідного переходу. Або коли прямуєш населеним пунктом (особливо селами), раптом на узбіччі виникає або пішохід або велосипедист/підвода без світлоповертальних елементів.

Вночі взагалі, через брак освітленості більше аварій трапляється. Є дослідження на основі даних в Нідерландах, де ризик ДТП в темну пору зростає на 17% на освітлених дорогах і аж на 145% на неосвітлених. В кількісному виразі, встановлення системи зовнішнього освітлення доріг, вулиць та пішохідних переходів зменшує кількість ДТП в темну пору доби в середньому на 35%, причому на 64% із смертельними наслідками, на майже 30% із різного ступеня травмами та на 17% - тільки із пошкодженням транспортного засобу. Зниження ДТП за участі пішоходів взагалі вражають – на більше ніж 70%.

Перевіряю цікаві проекти по мікро своїх студентів (один з яких по оцінці економічного ефекту від покращення освітлення через заміну звичайного освітлення доріг ледівським) ну і трішки занесло поритись в літературі... Цікаво, що заміна звичайного світла на ледівське зменшує к-ть ДТП вночі на 3%:) джерело фотки в коментарі

Аграрні розписки - як інструмент залучення фінансування аграріїв

В статті  для Дзеркала тижня. Коротко. Аграрні розписки - це інструмент залучення фінансування під заставу майбутнього врожаю. в З 2018 року залучене фінансування за аграрними розписками склало біля 1,4 млрд грн - трішки менше за обсяг банківського кредитування на осінь минулого року. Додаткові можливості фінансувати потрібно розвивати і законопроєкт №2805-д створює таку можливість, перетворюючи аграрні розписки на цінний папір. 

Текст статті

Доступ до фінансування є однією із ключових перепон розвитку на нарощення доданої вартості аграрного сектору України. З 2015 року було запроваджено аграрні розписки — фінансовий інструмент, що дає можливість агровиробникам залучати грошові та матеріальні ресурси під заставу майбутнього врожаю.
Лише з 2018 року обсяг залученого фінансування за аграрними розписками становив понад 1,4 млрд дол. Проте для повноцінної реалізації потенціалу цього фінансового інструменту потрібно сформувати відповідне законодавче підґрунтя. Законопроєкт №2805-д створює таке підґрунтя і перетворює аграрні розписки на цінний папір, що сприяє підвищенню привабливості цього інструменту та обсягів фінансування.
Аграрний сектор є однією з ключових галузей, генеруючи близько 10% нашого ВВП і понад 40% валютних надходжень країни від експорту. У довгостроковому періоді розвиток агросектору України важливий з точки зору не лише національної економіки та благополуччя, а й забезпечення продовольчої безпеки постійно зростаючого населення світу. Але якою ми хотіли би бачити Україну, що розвиватиметься як аграрний світовий лідер? Як експортера сільськогосподарської сировини у надвеликих обсягах, що екстенсивно використовує власні природні ресурси? Чи, радше, як аграрного інноватора, з ефективними технологіями, створенням продуктів із високою доданою вартістю, реакцією на кліматичні виклики?
За останніх 20 років українські аграрії стали на шлях впровадження сучасних технологій землекористування, агровиробництва, переробки сільгосппродукції тощо. Холдинг, одноосібник чи середньостатистичне підприємство мають системний підхід до бізнесу, орієнтований на отримання прибутку, збільшення продуктивності виробництва. Це яскравий приклад розвитку галузі знизу, однак основним його обмеженням є нестача інвестицій і фінансування, зняти яке може продумана державна політика (у значенні policy, а не politics).
Сучасна роль держави полягає у забезпеченні сприятливих умов для розвитку галузі через фінансування суспільних благ та усунення провалів ринку. Доступ до фінансування — один із найбільш проблематичних провалів ринку. Аграрні розписки, запроваджені з 2015 року, стали яскравим прикладом одного з можливих інструментів розвитку фінансування аграрного сектору. Фінансовий інструмент, запозичений з Бразилії та адаптований до наших умов, дає можливість агровиробникам залучати грошові та матеріальні ресурси під заставу майбутнього врожаю. З відкритим електронним реєстром, гнучкими умовами та належним захистом прав кредиторів аграрні розписки знайшли системне застосування в агросекторі України. Лише з 2018 року обсяг залученого фінансування за аграрними розписками становив понад 1,4 млрд дол.
Однак навіть такий значний розмір ринку не в змозі задовольнити попит агросектору на фінансування. Водночас потенціал аграрних розписок не реалізований: в Україні щорічне фінансування становить 500–600 млн дол., тоді як у Бразилії — 15–17 млрд. Різниця пояснюється ширшою сферою застосування інструменту для всіх галузей сільського господарства, а також можливістю рефінансування для кредиторів.
2020 року в Україні було зареєстровано законопроєкт №2805-д для подальшої реалізації потенціалу аграрних розписок. Серед іншого проєктом пропонується перетворити аграрні розписки на електронний неемісійний цінний папір, що існує в Реєстрі аграрних розписок та може бути переведений для обігу у депозитарну систему. Технічна модернізація реєстру, впровадження автоматизації та інтеграція з іншими державними системами дадуть змогу користувачам здійснювати операції з аграрними розписками самостійно, не виходячи з дому чи офісу. Це пришвидшить роботу з інструментом, а також знизить його вартість у кілька разів, зробивши доступним навіть для невеликих виробників. Подібно до Бразилії, нові аграрні розписки дозволять розвивати вторинний ринок і доступ до ринків капіталу, створюючи можливості рефінансування для кредиторів. У такий спосіб можна буде досягнути підвищення ліквідності та доступних фінансових ресурсів у секторі.
Кращий доступ до фінансування для сільгоспвиробників — це можливість для них інвестувати в якісні та ефективні технології, модернізувати процеси управління господарством. Законопроєкт №2805-д — це сучасне та інноваційне рішення для реалізації потенціалу фінансування в аграрному секторі. Основні гравці ринку підтримують запропоновані до законодавства зміни та очікують, що парламентарії затвердять його у першому читанні вже цієї весни.

Діалог із Володимиром Клименко

 Динамічним та цікавим вийшов діалог із Володимиром Георгієвичем Клименко

Коротко про що говорили:

1) Земельна реформа. Безпрецедентний фронт реформування земельних відносин, який наразі відбувається. Земельна реформа не обмежується лише одним законом про обіг, який запускає ринок за 2 місяці (з 1го липня), а «Земельний пакет» реформ налічує близько десяти законів та законопроєктів, комплексу заходів з підвищення прозорості управління земельними ресурсами та майже п’ятдесяти підзаконних актів.

2) Аграрна логістика. Непогані темпи розвитку завдяки інвестиціям. Зараз сільгоспвиробники отримують біля 70% експортної ціни проти 40% в 1999-му і ще менше в середині 90х. Але ще є куди рости, оскільки в ЄС та США цей показник (ціна сільгоспвиробника від експортної ціни) складає біля 85-90%. Один з потенційних джерел покращення – розвиток річкових перевезень.

3) Торгівельні обмеження – погана політика, бо торгівля – це драйвер розвитку. Зараз високі ціни і потрібно дати виробникам заробити, а не збивати ціни торгівельними обмеженнями. Розділити питання цін та спроможності громадян купувати. Підтримувати купівельну спроможність незаможних верств населення адресною продовольчою допомогою

4) Державна підтримка. Нам така як в ЄС підтримка не потрібна, бо це буде постріл собі в ногу. Важливіше зараз можливість чи зобовязання наближати своє законодавство та інституції в сфері санітарно та фітосанітарних заходів до європейских в рамка Угоди про асоціацію із ЄС – це запорука внутрішньох біобезпеки, поваги у міжнародних партнерів та завоювання експортних ринків. Тому краще перейматись інституціною спроможністю, укомплектованістю висококваліфікованими кадрами (із достойною зп) нашої Держпродспоживслужби, ніж роздачею 4,5 млрд грн держпідтримки.