Спеціальні економічні зони – фактори успіху та міжнародна практика

Нещодавно Президент України Володимир Зеленський оголосив, що одним з питань опитування, що буде проводитись одночасно з місцевими виборами 25 жовтня буде питання створення Вільної (Спеціальної) економічної зони (СЕЗ) на Донбасі. В цьому матеріалі ми обговоримо, навіщо створюються СЕЗи, яка міжнародна та українська практика використання цього інструменту, про підводні камені, найкращі практики та ключові фактори успіху СЕЗ.

Для чого створюються СЕЗи

СЕЗ – чітко географічно визначена територія з власними адміністративними установами, в якій оперують компанії-резиденти, де діє спеціальний правовий режим ділової активності, а також спеціальна державна політика щодо землевідведення для потреб території.

Загалом СЕЗи не є українським винаходом. Відповідно до Світової доповіді про інвестиції (підготовленої ООН в 2019 році) СЕЗи використовуються у понад 140 країнах, майже в 75% країн, що розвиваються та майже в усіх країнах з перехідною економікою. Найбільш популярні цілі створення таких зон – це залучення іноземних інвестицій (в тому числі і на проблемних територіях), налагодження міжнародної та регіональної співпраці, створення нових робочих місць, розвитку територій навколо СЕЗ, експериментування з регулюванням ділової активності.

Дизайн СЕЗів

Зазвичай, дизайн СЕЗів складається з трьох стовпів/пакетів: 1) пакет фіскальних стимулів, 2) пакет нефіскальних стимулів та 3) інфраструктура.

 -       Фіскальний пакет. Зазвичай це пільгові податкові режими. Компанії, що оперують на території СЕЗ, часто звільнені від сплати податків на пробуток, ПДВ та інших.

-  Нефіскальний пакет. Зазвичай включає спеціальні митні режими (із більш ефективним митним адмініструванням), а в окремих випадках – безмитний імпорт засобів виробництва; полегшені умови для реєстрації та ведення бізнесу.

- Інфраструктурний пакет. Це забезпечення території СЕЗ необхідною інфраструктурою, включаючи відведення земельниз ділянок, наявність комунікацій, а в окремих випадках – навіть вже побудованих «заготовок» під фабрики. При цьому доступ до інфраструктури легший та надійніший, ніж в решті локацій.

Що працює

Не дивлячись на поширений дизайн і ці три пакети підтримки розвитку бізнесу в СЕЗах – не всі вищеперераховані інструменти сприяють досягненню цілей СЕЗ. Автори дослідження, проведене на вибірці 77 країн, котрі використовують СЕЗ зазначають, що якісна інфраструктура та сприяння торгівлі сприяють успіху СЕЗ, в той час як податкові пільги не мають значущого ефекту на розвиток СЕЗ. Розвиваючи цю думку,  Азійський Банк Розвитку зазначає, що не дивлячись на широке використання фіскальних інструментів підтримки – їх ефективність є сумнівною та може призводити до гонитви за рентою.

Також для покращення роботи «нефіскального пакету стимулів» наразі найкращою практикою вважають принцип «єдиного вікна», наявність одного органу, котрий безпосередньо відповідальний за всю комунікацію між інвесторами та державними органами, та швидкість надання державою послуг в СЕЗ.

Інші важливі характеристики СЕЗів

Окремо для досягнення цілей СЕЗ ключовими є характеристики самої зони – її розміри, сектори економіки, під які «заточена» СЕЗ, локація СЕЗ, а також послуги доступні та інфраструктура зони. Економічні зони, орієнтовані на високотехнологічне виробництво є менш успішними, ніж орієнтовані на низькотехнологічне виробництво. При цьому більші за розміром економічні зони розвиваються швидше. Також локація має значення в контексті доступу (включаючи і фізичну дистанцію) до ринку праці та ринків збуту та необхідної інфраструктури, таких як порти. Близькість до великого національного ринку є важливою перевагою для інвесторів, що прагнуть ввійти на цей ринок.

Історія СЕЗів в Україні

У 1992 році в Україні був прийнятий закон про створення і функціонування спеціальних економічних зон. Згодом почали з’являтися «території пріоритетного розвитку» (ТПР), котрі хоч і не підпадають цілковито під визначення СЕЗ, але їх вплив був абсолютно ідентичний впливу спеціальних економічних зон в Україні.

Впродовж 1995-2000 рр. було створено 12 СЕЗ та ТПР в 8 регіонах. Головне, чим відрізнялися СЕЗ від звичайних територій України – пільговий податковий режим. Суб’єкти господарювання були звільнені від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів, від оподаткування інвестицій, сплати ввізного мита та податку на додану вартість при ввезені сировини, матеріалів, устаткування, обладнання та комплектуючих. Також компанії були звільнені від плати за землю та сплати зборів до окремих бюджетних фондів. До того ж була пільгова ставка податку на прибуток.

При цьому єдиним послабленням регулювання (тобто – єдиним полегшенням умов для ведення бізнесу) була відсутність обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті.

При таких податкових пільгах, де-факто жоден нагляд над СЕЗ не здійснювався.

Поєднання відсутності нагляду з масштабними податковими пільгами призвело до широкого використання СЕЗ для ухиляння від сплати податків та контрабандного ввозу товарів, котрі потім вільно продавалися на території України.  У 2005му році всі податкові пільги в СЕЗ були відмінені.

Відповідно до звіту Світового Банку 2008 року – СЕЗ були розташовані не в оптимальних локаціях, а також не мали інвестицій в інфраструктуру. Окрім того, суттєва частка інвестицій в ці зони – це результат реалокації капіталу, а не нові інвестиції.

Висновки

СЕЗ є розповсюдженим інструментом, який, в тому числі, дозволяє експериментувати з дизайном політик. Саме СЕЗ часто виступають пілотними зонами для спрощеного адміністрування бізнесу та налагодження ефективної співпраці між бізнесом та державою. Проте ефективність використання СЕЗів як інструменту політики надзвичайно сильно залежить від цілей створення СЕЗ, дизайну того, як саме СЕЗ буде виглядати та наскільки гнучким до змін цей дизайн буде.

для LIGA