Історія дрібних регулювань на мільйони 3: обов'язковий карантинний сертифікат та дозвіл

Продовжую серію дописів про "долар на тоні" або про дрібні регулювання, які в сукупності перетворюються в чималі суми для сільгоспвиробників. В двох минулих дописах було про:

1) обов’язкову реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі, яка проіснувала кінця 2012 року, але коштувала сільгоспвиробникам в рік біля 11 млн дол США

2) обов’язкову сертифікація якості зерна та продуктів його переробки, якро проіснувала до квітня 2014 року, і коштувала сільгоспвиробникам більше 15 млн дол США в рік

Сьогодні коротко буде історія про карантинні сертифікати та дозволи на імпорт , які проіснували до середини 2015 року, та фітосанітарні сертифікати. Цінник для сектору цього разу склав орієнтовно в близько 85 млн дол США

Більщ детально про цю історію можна почитати тут (див файл ). Стисло виглядало все так:

Пиватному сектору (трейдерам в основному) потрібно було в обов’язковому порядку отримувати три види сертифікатів, що мали засвідчувати фітосанітарний стан об’єктів регулювання (зернових, наприклад). Це: 

1) карантинний дозвіл на імпорт або транзит, 

2) карантинний сертифікат для переміщення із однієї карантинної зони в іншу (тобто на внутрішню торгівлю/перевезення), та 

3) фітосанітарний сертифікат на експорт. 

Сертифікат видається на кожну партію (вагон/авто/судно) об’єкта регулювання після проведення карантинного огляду та фітосанітарної експертизи. Грубо кажучи, фітосанітарний стан об’єктів регулювання це про те, чи є забороненні шкідливі організми (шкідники, хвороби чи бур'яни) в цих партіях чи нема.

Фітосанітарний сертифікат - обовязкова річ в міжнародній торгівлі, тому тут може йти лише річ про час, скільки займає весь процес отримання фітосанітарного сертифікату (від відбору проб, лабораторних аналізів та моменту отримання папірця). А час в торгівлі - це також гроші, на чому можна заробляти. 

А от карантинні дозволи і особливо карантинні сертифікати, перетворились на інструмент тотального обілечування/котролю внутрішнього переміщення рослинної продукції. Жодна партія зернових не могла зайти на територію портів без карантинних сертифікатів, наприклад.  

Все це було до середини 2015, коли відмінили карантинні дозволи, а карантинні сертифікати зробили абсолютно добровільним явищем. За нашими розрахунками, це коштувало бізнесу (але в першу чергу сільгоспвиробникам) щорічно біля 85 млн дол США. Із фітосанітраним сертифікатом досі є проблеми в частині можливих затримок.