Про сільськогосподарське дорадництво в Україні: державне чи приватне?

Почну з головного. Я якось укоренився в думці, що державне дорадництво безперспективне в Україні. Це відбулось в силу різних причин: 1) відсутність розуміння важливості цього з боку високопосадовців і, в результаті, фактичної відсутності фінансування, 2) багато в чому самі ж державні дорадники скомпрометували себе низькою якістю послуг, 3) університети та науково-дослідні інститути теж не спроможні дати щось цінне бізнесу, бо самі не можуть дати якісного навчання та дослідження і потребують докорінної перебудови діяльності та підходів. Одним словом маємо клубок проблем. А відсутність дорадництва – це в першу чергу «удар піддих» для малих та дрібних фермерів, які не мають достатніх можливостей доступу до цих послуг з ринку, від приватних дорадників. Але з приватними дорадниками теж не все так гладко. Вони зазвичай працюють (чи можуть працюють) у зв'язці із постачальниками матеріально-технічних ресурсів і, відповідно, отримувачі дорадчих послуг матимуть викривлену пораду щодо можливої лінійки, наприклад, агрохімікатів (про це детальніше нижче).

Написати про це мене спонукала участь в вересні та вчора в заходах ФАО, в рамках яких різні регіональні дорадчі служби розробляли свої стратегії та плани розвитку. Цікавий і потрібний захід, який для мене цікаво побачити «з середини» чим живуть дорадники. Також нещодавно з цікавістю прочитав дослідження в журналі Food Policy про те, чи має значення хто радить фермерам (Does it matter who advises farmers? Pest management choices with public and private extension) на прикладі Швейцарії про різницю в роботі приватних та державних дорадників. Суть дослідження була в тому, чи відрізнялись систематично поради приватних та державних дорадників виробникам фруктів, як боротись з таким шкідником як дрозофіла (Drosophila Suzukii). Результат дослідження вийшов доволі цікавий: державні дорадники переважно радили запобіжні міри (як сітка, наприклад), в той час я приватні переважно радили обробляти хімією - синтетичними інсектицидами.

Який вихід і як стимулювати дорадництво і особливо державні пріоритети, бо, крім іншого, дрібне фермерство і надалі перебуватиме в «загоні» в Україні. І що для цього потрібно зробити в Україні/державі. Довгостроково – це змінювати систему аграрної освіти та досліджень, це не відбудеться за день. Короткостроково - що потрібно міняти підходи до державного фінансування дорадництва, потрібно зробити його на конкурсній основі за принципом грантового фінансування. Щось схоже зараз намагаються запровадити в науці України через науковий фонд. Конкуренція різних груп дорадників (державних та приватних) за державне фінансування дозволить підвищити якість дорадчих послуг і повернути довіру до них. Також наявність державного фінансування дозволить через дорадників досягати державних цілей.