Отже знову про "долар на тоні" або про дрібні регулювання, які в сукупності перетворюються в чималі суми для сільгоспвиробників. В минулих дописах "цінник" розглянутих дрібних регулювань склав 111 млн дол США, - це стільки сільгоспвиробники недоотримали доходів через нижці ціни. І це майже співмірно із теперішньою прямою державною підтримкою аграріїв (зараз це 4 млрд грн або біля 142 млн дол США). Це були:
1) 11 млн дол США: обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі, яка проіснувала кінця 2012 року
2) 15 млн дол США: обов’язкова сертифікація якості зерна та продуктів його переробки, якро проіснувала до квітня 2014 року
3) 85 млн дол США: обов'язкові карантинні сертифікати та дозволи на імпорт, які проіснували до середини 2015 року, та фітосанітарні сертифікати.
Наступна історія на 38 млн дол США в рік - про обов'язкову щорічну сертифікацію послуг зернових складів, яка проіснувала до 2014 року. Більш детально про цю історію можна почитати тут (див файл ).
Стисло виглядало все так.
Щорічна сертифікація послуг зернових складів існувала з 2002 р. як один з елементів системи випуску та обігу складських документів на зерно та продуктів його переробки, зокрема простих та подвійних складських свідоцтв для ніби то гарантування належних умов зберігання зерна та, відповідно, його повернення поклажодавцеві або фінансовій установі, яка прийняла зерно у заставу.
Але після детального аналізу та реакції бізнесу виявилось, що така сертифікація ніякою гарантією належних умов зберігання не була, була формальністю і стала лише інструментом щорічного обілечування операторів ринку зернових. Через тиск бізнесу та інших, обов'язковість отримання щорічного сертифікату була скасована.
No comments:
Post a Comment