Нарешті на сайті Верховної Ради з'явився текст законопроєкту №4277 щодо запровадження мінімальних цін на ринку зерна. Цитата з законопроєкту: «Для створення рівних умов конкуренції на ринку зернових Кабінет Міністрів України встановлює щорічні мінімальні ціни на окремі види зернових та олійних культур на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції»
В минулому дописі я коротко проаналізував, до чого це призведе. В цьому дописі я просто покажу, чому це фіаско з самого почату. До початку 10х (до 2014 року, здається) вже діяло регулювання цін на зернові, через інтервенційні закупки Аграрного фонду. Був інтервал, в якому законодавці також «хотіли», щоб коливалась закупівельна ціна на зернові та олійні. Тоді було більше фінансових можливостей це робити, але Рисунок нижче красномовно свідчить наскільки це ілюзія, особливо в українських умовах. Як бачимо, мінімально можлива ціна з точки зору законодавця (або бажана законодавцями ціна) завжди була вищою внутрішньої (я вже не говорю за закупівельну, яка завжди нище) і ніщо не могло «примусити» ринок працювати вище мінімальної ціни.
В минулому дописі я коротко проаналізував, до чого це призведе. В цьому дописі я просто покажу, чому це фіаско з самого почату. До початку 10х (до 2014 року, здається) вже діяло регулювання цін на зернові, через інтервенційні закупки Аграрного фонду. Був інтервал, в якому законодавці також «хотіли», щоб коливалась закупівельна ціна на зернові та олійні. Тоді було більше фінансових можливостей це робити, але Рисунок нижче красномовно свідчить наскільки це ілюзія, особливо в українських умовах. Як бачимо, мінімально можлива ціна з точки зору законодавця (або бажана законодавцями ціна) завжди була вищою внутрішньої (я вже не говорю за закупівельну, яка завжди нище) і ніщо не могло «примусити» ринок працювати вище мінімальної ціни.
No comments:
Post a Comment