Історія дрібних регулювань на мільйони 1: обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі до 2012 року

В минулому дописі я зачіпив теперішні події на ринку зернових, виконання форвардних контрактів та ініціативу із запровадженням мінімальних цін на зернові з метою підтримки доходів фермерів. До речі, законопроєкт №4277 був зареєстрований ще 23 жовтня, а от самого тексту законопроєкту, пояснювальної записки та порівняльної таблиці нема і до нині. В серії наступних декількох дописів, я хотів би нагади про те, що відбувається, коли держава починає втручатись в ринок агропродовольчої продукції. Я не беру досить очевидні приклади експортних обмежень (квоти, мита чи неповернення ПДВ), а хотів би зупинитись на більш витончених прикладах, не таких масштабних, але все ж таки помітних і які, врешті-решт негативно відбиваються на доходах сільгоспвиробників. З миру (з ринку) по нитці, як то кажуть... Одним з таких прикладів була до кінця 2012 року обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі з невинною метою "контролю кількості експорту". 

Без відповідного документу с/г продукцію не можна було експортувати. І це при тому, що 1) інформацію про експорт без проблем можна було взяти з митниці, 2) котракти заключались не на біржі, але повинні були реєструватись на ній. Більше того, обовязкова реєстрація коштувала грошей (збір за реєстрацію експортних контрактів та послуги брокера).  В цілому витрати на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічного контракту на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі становили в середньому 0,15 – 0,2% від вартості контракту. Оціночні витрати агробізнесу на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі становили біля 11 млн дол США в 2011 році. Зважаючи на специфіку ціноутворення в ланцюжках поставок продукції в зерновому та олійному секторах, це все перекладається на плечі с/г виробників у формі нижчих закупівельних цін. Іншими словами, с/г виробники втрачають/ недотримують на кожній тонні зерна, насіння соняшнику та ріпаку. За розрахунками такі втрати дорівнювали від 50 центів до 1 долара на кожній тонні зернових та олійних.

Більше деталей в аналітичній записці, яку я підготував свого з колегами в рамках проекту IFC «Інвестиційний клімат в аграрному секторі України», дивіться нижче. 

Проблема

Згідно з законодавством України зовнішньоекономічні контракти на експорт сільськогосподарської продукції мають обов’язково укладатись та реєструватись на Аграрній біржі України. Без відповідного документу с/г продукцію не можна експортувати. Відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1254 від 13.12.2010 "Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів" митне оформлення продукції, що експортується, здійснюється на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених та зареєстрованих на Аграрній біржі або інших товарних біржах. Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) наполягає на реєстрації, як інструменті контролю кількості експорту, з метою відстежити пересування через кордон товару, на який існують певні кількісні обмеження. Проте представники агробізнесу висловлюються за скасування обов’язковості укладання та реєстрації контрактів на Аграрній біржі, оскільки: і)  відстеження пересування через кордон товару вже в будь-якому випадку здійснюється митними органами, тобто в разі проведення ще й реєстрації відбувається дублювання функцій; іі) витрати на обов’язкову реєстрацію та укладання контрактів на Аграрній біржі додатково обтяжують ланцюжки поставок с/г продукції, що врешті-решт перекладається на плечі с/г виробників у формі нижчих закупівельних цін та знижує конкурентоспроможність вітчизняної продукції та аграрного сектору на світовому ринку.  

Юридичний аналіз проблеми та рекомендації

Обов’язковість реєстрації та укладання зовнішньоекономічного контракту на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі була запроваджена на початку 2011 року відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1254 від 13.12.2010 "Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів".  Проте, зазначена Постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням частини третьої статті 7 Митного Кодексу України (МКУ) від 13.03.2012 (№ 4495-VI). Стаття 7 МКУ встановлює, що процедури митного контролю та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також заборони щодо ввезення або вивезення з України визначаються МКУ та іншими законами України. При цьому пунктом третім розділу XXI МКУ передбачено, що з дня набрання чинності МКУ втрачають силу Закони України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить МКУ.

Більше того, Постанова Кабінету Міністрів України № 1254 суперечить Постанові КМУ №436 від 21.05.2012 "Про затвердження списку товарів, на які встановлені обмеження при переміщенні через митний кордон України", яка прийнята на виконання статті 197 МКУ. Постанова №436 визначає список документів, які  подаються митним органам при пропуску товарів через митний кордон України під час їх оформлення. У зазначений список не включено свідоцтво про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту на Аграрній біржі.

Таким чином, з моменту вступу в силу МКУ контроль щодо наявності свідоцтва про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту на Аграрній біржі митними органами не повинен проводитись.

Крім того, обов’язкова реєстрація експортних контрактів не є ефективним інструментом контролю кількості експорту, на який існують певні кількісні обмеження. Для державної реєстрації зовнішньоекономічного контракту серед інших документів слід подати інформаційну картку зовнішньоекономічного контракту встановленої форми та оригінал зовнішньоекономічного контракту з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, що є частинами контракту. Відповідно до законодавства країн ЄС щодо експорту сільськогосподарської продукції під час перетинання митного кордону надається митна декларація на товар та зовнішньоекономічний контракт або його засвідчена копія. Таким чином, держава має доступ до інформації щодо контрактів та фактичного обсягу експорту і, відповідно, може контролювати кількість товару, що вивозиться на експорт.

Беручи до уваги вищезазначене та для забезпечення подальшої гармонізації норм у сфері укладання зовнішньоекономічних договорів із європейською практикою, пропонуємо скасувати Постанову №1254 від 13.12.2010 "Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів" як таку, що суперечить чинному законодавству та заважає виконанню завдань, вказаних в частині VI Дерегуляція, розвиток підприємництва та реформування надання адміністративних послуг Національного плану дій на 2012 рік, затвердженого Указом Президента України.

Економічний аналіз проблеми та рекомендації

а) Вплив на с/г виробників та ефективність програм підтримки

Витрати на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічного контракту на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі містять дві складові - збір за реєстрацію експортних контрактів та послуги брокера. За інформацією Аграрної біржі, біржовий збір за реєстрацію експортних контрактів коливається від 0,01 до 0,1% і в середньому складає 0,05% від вартості контракту. Учасники ж ринку вказують, що біржовий збір в середньому складає 0,1% від вартості контракту. Для подальших розрахунків будемо користуватись інформацією Аграрної біржі, що становитиме нижню межу розрахунків. Послуги ж брокера в середньому також становлять 0,1%, причому ця ставка регулюється самою Аграрною біржею та зареєстровані на Аграрній біржі брокери не можуть конкурувати за клієнтуру за рахунок вартості своїх послуг. Тобто в цілому витрати на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічного контракту на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі становлять в середньому 0,15 – 0,2% від вартості контракту.

Під обов’язкову реєстрацію та укладання зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі підпадає майже весь обсяг «рослинного» експорту, а також частково тваринницька продукція. Зокрема, відповідно до підпункту 3.3.1 статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" такими товарами  - об’єктами державного цінового регулювання є основні експортні с/г товари як: пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, соя, насіння соняшнику, насіння ріпаку, масло вершкове, олія соняшникова.

Виходячи із 0,15% як середньої вартості реєстрації та укладання зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі та вартості експорту основних с/г товарів за 2011 рік,  неважко підрахувати, що оціночні витрати агробізнесу на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі становили біля 90 млн. грн. в 2011 році (див Таблицю 1). Такі витрати є додатковими для трейдерів та, зважаючи на специфіку відносин та ціноутворення в ланцюжках поставок продукції в зерновому та олійному секторах, перекладаються на плечі с/г виробників у формі нижчих закупівельних цін. Іншими словами, с/г виробники втрачають/ недотримують на кожній тонні зерна, насіння соняшнику та ріпаку. За розрахунками (див Таблицю 1), такі втрати дорівнюють приблизно 3-4 грн. на кожній тонні зернових та 7-8 грн. на кожній тоні олійних.

Водночас, с/г виробники потерпають від досить обмеженого доступу до кредитних ресурсів (особливо малі та середні підприємства). За даними IFC 60% інвестицій в сільському господарстві відбуваються за рахунок нерозподіленого прибутку і ще 13% за рахунок заощаджень. Тому, недоотримані доходи с/г виробників означають недостатньо або невчасно профінансовані польові роботи, інвестиції в технологічне переоснащення виробництва тощо. В свою чергу, це негативно відбивається на обсягах виробництва та на конкурентоспроможності сектору. А відтак, обов’язкова реєстрація та укладання експортних контрактів на Аграрній біржі своїми економічними наслідками прямо протидіє одній з цілей державної аграрної політики, які визначені Законом України № 2982-IV від 18.10.2005 «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», а саме «перетворенню аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави».

Також варто зазначити, що у 2011 році з Державного бюджету України було виділено біля 530 млн. грн. на здешевлення кредитів підприємствам АПК. Припускаючи, що біля 60% цієї суми пішло на рослинництво, можна порахувати, що ефективність цієї програми майже на третину нівелювалась обов’язковістю реєстрації та укладання експортних контрактів на Аграрній біржі.

б) Вплив на Державний бюджет

За інформацією Аграрної біржі України, за 2011 рік загальна вартість укладених угод на Аграрній біржі склала понад 72 млрд. грн. Дохід же підприємства за 2011 становив 36,5 млн. грн., тобто середня вартість реєстрації становила 0,05%. З свого доходу Аграрна біржа до Державного бюджету відрахувала близько 10 млн. грн. податків. Навіть якщо припустити, що всі податкові відрахування Аграрної біржі були сформовані за рахунок доходу від обов’язкової реєстрації експортних контрактів, то:

і) представлені вище оціночні втрати виробників набагато перевищують податкові надходження від діяльності Аграрної біржі;

іі) оціночні втрачені податкові надходження від недофінансованих польових робіт та інвестицій перевищують фактичні податкові надходження від діяльності Аграрної біржі. Якщо припустити, що 90 млн. грн. виробники витратили б на мінеральні добрива, засоби захисту рослин, обладнання, техніку тощо, то лише б надходження від ПДВ склали б 18 млн. грн. Ця цифра могла б зрости за рахунок податку на прибуток постачальників ресурсів. Припустивши 10% рентабельність поставок ресурсів с/г підприємствам, оціночний податок на прибуток від 90 млн. грн. (з ПДВ) міг би скласти 1,66 млн. грн.      

в) Вплив на споживачів

Як вже зазначалось вище, обов’язкова реєстрація та укладання експортних контрактів зменшує закупівельні ціни для с/г виробників в середньому на 0,15%. Тому потенційно відміна обов’язкової реєстрації може призвести до 0,15% зростання закупівельних цін на зернові та олійні. Але таке зростання не призведе до рівнозначного зростання споживчих цін (на хлібобулочні вироби, олію, м’ясо тощо). За розрахунками, 10% зростання цін на зерно в середньому викликає лише 3% зростання цін на похідне продовольство. Отже, використовуючи вищенаведені цифри, зростання закупівельних цін на зерно на 0,15% призведе приблизно лише до 0,045% зростання на продовольчу групу товарів.  

г) Інструмент контролю ситуації на ринку з боку Держави

Мінагрополітики, а також Мінекономрозвитку неодноразово наголошували на тому, що реєстрація контрактів на експорт с/г продукції на Аграрній біржі є інструментом моніторингу цін та обсягів, що плануються до експорту ще на стадії укладання угод (контрактів). Це дає змогу оцінити тенденції на ринку до фактичної реалізації контрактів. На думку Міністерств, це дозволяє вчасно застосовувати упереджувальні заходи задля забезпечення продовольчої безпеки країни.

Зважаючи на важливість функції держави щодо контролю продовольчої безпеки країни, реєстрація контрактів може бути корисним інструментом моніторингу експортних цін та обсягів. Проте:

і) обов’язкове укладання контрактів на Аграрній біржі є абсолютно не виправданим, тягне за собою значні витрати з боку агробізнесу та монополізацію сільськогосподарського біржового ринку;

іі)  вартість самої реєстрації є непомірно високою порівняно із фактичними затратами на реєстрацію (напр. вартість паперу, людино-год., інші витратні матеріали). Наприклад, реєстрація експортного контракту вартістю в 30 млн. грн. коштуватиме 30 тис. грн., хоча фактичні витрати на оформлення складають вартість декількох аркушів формату А4, їх копій, витратного матеріалу та декількох людино-годин роботи персоналу біржі. 

ііі) вартість реєстрації чомусь встановлена як плаваюча, тобто прив’язана до вартості експортного контракту, хоча, як вже вище зазначалось, фактичні витрати на реєстрацію не залежать від вартості контракту, але від їх кількості.    

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, необхідно скасувати обов’язковість укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів на с/г продукцію в такому вигляді, як це відбувається зараз. По-перше, втрати для економіки значно перевищують вигоди. По-друге, обов’язковість укладання та реєстрації контрактів на одній Аграрній біржі монополізує с/г біржовий ринок. Також, вартість реєстрації є непомірно високою з огляду на фактичні витрати на цю процедуру.

Для забезпечення виконання функції контролю продовольчої безпеку країни Міністерство Аграрної політики та Міністерство економіки повинні мати доступ до інформації Митної служби України.

___________________________________________________________________________