Чому зниження ставки ПДВ для агросировини з 20% до 14% (або законопроєкт №3656) - погана ідея

Законопроєктом №3656 пропонується встановити знижену ставку податку на додану вартість (на рівні 14%) на проміжне споживання в АПК, а саме по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України окремих видів сільськогосподарської продукції за такими товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД:  0102 (велика рогата худоба, жива); 0103 (свині, живі), 0401 (в частині молока незбираного), 1001 (Пшениця),  1002 (Жито), 1003 (Ячмiнь), 1004 (Овес), 1005 (Кукурудза), 1201 (Соєвi боби),  1204 00 (Насiння льону), 1205 (Насiння свирiпи та ріпаку), 1206 00 (Насiння соняшнику), 1207  (Насiння та плоди iнших олiйних культур), 1212 91 (цукрові буряки)

Більш детально в статті для Ліга бізнес (https://biz.liga.net/ekonomika/prodovolstvie/opinion/ne-o-tom-zabotyatsya-vlast-hochet-snizit-nds-dlya-agrariev-eto-plohaya-ideya?fbclid=IwAR1YH9k8_IgJNS-YoQ0_Vvi2GZeROxUnysueBrOL79R7_6KsYiMD_OClppo)

На що потрібно орієнтуватись при аналізі даної ініціативи з точки міжнародної практики та досліджень:

Система з однією ставкою ПДВ - еталон, на який потрібно орієнтуватись. Незважаючи, на різноманітність ставок ПДВ в світі та ЄС, зокрема, консенсусна думка серед науковців та практиків полягає у тому, що для максимізації національного добробуту краще використовувати єдину для всіх товарів і послуг ставку ПДВ (Keen, 2013). Диференціація ставок ПДВ призводить до зниження національного добробуту, за інших однакових умов (Cnossen, 2018).

Знижена ж ставка ПДВ на проміжне споживання в АПК України виглядає як спроба вирішити важливу проблему зовсім не тими, що потрібно, інструментами. Це призведе до зниження добробуту, податкових надходжень та збільшення простору для зловживань із ПДВ. Натомість, варто більше  фокусуватись не на ставках ПДВ, а безпосередньо на вдосконаленні системи адміністрування і запобігання зловживань із ПДВ.