Чекліст для сталої аграрної політики України

Нещодавно дещо аналізував Спільну аграрну політику (САП) ЄС і зробив чекліст уроків САП (поганих і гарних) для агрополітики України. В цьому дуже допомогла стаття мого наукового керівника Штефана фон Крамона-Таубаделя та іншого Штефана (не менш відомого) Тангермана.

Що мушу сказати, тут роботи непочатий край, хоча дещо таки і робиться.  Нижче чекліст і коментар щодо ситуації в Україні

• Визначення конкретних та вимірювальних цілей політики. Взагалі кажучи, цілі САП не чітко визначені та із внутрішніми протиріччами. За відсутності таких чітких політичних цілей, доволі важко оцінити чи провести аналіз досягнення таких цілей. Це особливо актуально для України, яка навіть не має власної стратегії розвитку сектору, де ці цілі були б сформульовані і які можна було виміряти.
• Фіскальна стабільність та довгострокове планування. Заздалегідь визначений (на 7 років) і незмінний бюджетний ліміт для аграрної політики та підтримки є важливим інструментом відповідальності аграрних політиків перед суспільством і створення довіри до спільноти агровиробників. Для України – це поки що мрія. Була представлена нещодавно певна рамка держпідтримки на 3 роки – це вже певний крок вперед. Але поки що це ніяким законодавчим актом не затверджено і бюджет під ці програми не виділений і не може бути гарантований наразі.
• Адресність політики та підтримки. Політичні заходи повинні бути належним чином націлені на чітко визначені цілі. Ефективна адресність аграрної політики вимагає значного обсягу планування та адміністрування, але це найцінніший та найефективніший підхід до розробки ефективної політики. Це особливо важливо для України, коли фіскальний потенціал країни дуже обмежений. Як на мене, адресність в українських реаліях – це підтримка малих фермерів.
• Моніторинг та оцінка політики або політика, яка базується на фактичних даних, є критично важливою. Європейській Комісії знадобилося досить багато часу, щоб ухвалити та запровадити кількісну економічну оцінку політик для використання у плануванні аграрної політики, але зараз це стало регулярним інструментом перспективного аналізу при підготовці рішень аграрної політики в рамках САП. Європейська комісія створила Спільну систему моніторингу та оцінки для оцінки результатів діяльності САП, підвищення її ефективності та забезпечення прозорості / підзвітності платіжної системи. В Україні цього нема і на розбудову такої системи знадобиться як мінімум років 5, за наявності політичної волі. Для цього потрібна адекватна система статданих, кваліфікований та відповідно тренований персонал і, нарешті, фінансування. Запровадження Державного Аграрного Реєстру і системи збору статистичних даних за прикладом ЄС FADN створило б основу для реалізації стратегії. 
• Фокус на ринкових заходах підтримки, які не спотворюють торгівлю, та їх економічному обґрунтуванні. «Стара» САП 70-х та 80-х років із сильно викривляючими пов'язаними з виробництвом субсидіями, переважно ігнорувала здоровий економічний глузд та закони попиту та пропозиції та призвела до значного надлишку виробництва та надмірного бюджетного навантаження. Це підірвало конкурентоспроможність сільського господарства ЄС та створило зовнішній та внутрішній тиск на реформування САП, яка все більше набуває ринкових рис на основі прямих незвязаних з виробництвом платежів, які запроваджувались з початку 1990-х. В Україні, нажаль, цього не спостерігається. Всі заходи прямої підтримки, які було презентовано, нажаль є спотворюючими ринок заходами.
• Врівноважування впливу агробізнесу на формування політики. Аграрне лобі мало і має сильний вплив на розвиток САП. Одного разу запровадженні фінансові вигоди таким лобі-групам, потім дуже важко забрати. Слід забезпечити крихкий баланс між впливом таких груп та необхідністю їх залучення до творення політки. В Україні це наразі дуже важко, оскільки не має Стратегії розвитку галузі, що фактично допомагає більш фінансово спроможним представникам великих та середніх агровиробників просувати різними способами свій порядок денний. Проте справедливо зазначити, що профільне міністерство стає дедалі відкритіше у своїй роботі і намагається вибудувати систему такої співпраці із іншими зацікавленими сторонами.
• Спрощення заходів підтримки та їх адміністрування. Впродовж минулих трьох десятиліть, САП та її система виплат значно спростилась, зокрема вона прошла шлях від великої кількості привязаних до виробництва платежів до єдиного фермерського платіжа. У своїй поточній пропозиції щодо CАП на період після 2020 року, Європейська Комісія пропонує більш гнучку систему, що спрощує та модернізує роботу CАП. Політика змістить акцент від дотримання вимог до досягнення результатів. Україна, нажаль, цього уроку та тренду ніяк не може побачити, хоча варіанти є. Звичайно і на щастя, в України нема стільки ресурсів на пряму підтримку, проте навіть наявні обмежені ресурси можна витрачати значно з вищим коефіцієнтом корисної дії.